Вторая книга царствГлава 16 |
|
1 |
|
2 Царь спросил Циву: «Для чего всё это?» Цива ответил: «Ослы — для царского дома, чтобы ездить на них, хлеб и сушеные фрукты — в пищу слугам твоим, а вино — для питья тем, кто ослабеет в пустыне». |
|
3 «А где сын твоего владыки?» — спросил его царь. «Остался в Иерусалиме, — ответил Цива, — ведь он рассуждает так: „Теперь Израиль возвратит мне царство отца моего“». |
|
4 Царь сказал Циве: «Всё, что было у Мефивошета, теперь твое». «Низко кланяюсь тебе, да буду я тебе угоден, владыка мой царь!» — сказал в ответ ему Цива. |
|
5 |
|
6 и швыряя камнями в Давида, во всех его слуг и в народ, хотя справа и слева были могучие воины. |
|
7 Говорил Шими, проклиная царя: «Прочь, прочь, кровопийца и негодяй! |
|
8 Отплатил тебе ГОСПОДЬ за всю кровь рода Саулова, престол которого ты занял, и отдал ГОСПОДЬ твое царство Авессалому, сыну твоему. Вот и на тебя обрушилась беда, кровопийца!» |
|
9 |
|
10 Но царь ответил: «Что мне до этого, сыновья Церуи? Если он проклинает потому, что ГОСПОДЬ велел ему проклинать Давида, то кто может запретить ему делать это?» |
|
11 И еще сказал Давид Авишаю и всем своим слугам: «Если мой собственный сын ищет моей смерти, то чего ждать от вениаминитянина! Оставьте его, пусть проклинает, верно, так велел ему ГОСПОДЬ. |
|
12 Может быть, увидит ГОСПОДЬ унижение мое и воздаст мне за него благом». |
|
13 Давид и его люди следовали своим путем, а Шими шел рядом по склону горы — шел, изрекая проклятия и швыряя в его сторону камни и горсти пыли. |
|
14 Царь и все люди, что были с ним, устали и расположились на отдых. |
|
15 |
|
16 Когда Хушай-аркитянин, друг Давида, пришел к Авессалому, то воскликнул: «Да здравствует царь! Да здравствует царь!» |
|
17 Авессалом ответил Хушаю: «Так вот какой ты верный друг! Что же ты не ушел вместе со своим другом Давидом?» |
|
18 «Нет, — ответил он Авессалому, — кого избрал и ГОСПОДЬ, и этот народ — все израильтяне, за того буду и я, останусь с ним. |
|
19 Да и кому мне служить, как не сыну царя? Как служил я твоему отцу, так и тебе буду». |
|
20 |
|
21 «Возьми наложниц своего отца, которых он оставил присматривать за дворцом, — посоветовал ему Ахитофел, — и так узнает весь Израиль, что ты стал ненавистен своему отцу, и все, кто за тебя, обретут силу!» |
|
22 И вот на крыше дворца разбили шатер для Авессалома, и он на глазах у всего Израиля спал с наложницами своего отца. |
|
23 В те дни совет Ахитофела был как если бы вопросили слово у Бога — так ценен был любой совет Ахитофела и для Давида, и для Авессалома. |
2-а СамуїловаРозділ 16 |
|
1 |
|
2 І сказав цар до Ціви: „Що це тобі?“ А Ціва́ відказав: „Ці осли для царсько́го дому на їзду, а хліб та літні плоди́ — на їду юнака́м, а вино — на пиття́ зму́ченому в пустині“. |
|
3 І сказав цар: „А де син твого пана?“ А Ціва відказав царе́ві: „Он він сидить в Єрусалимі, бо сказав: Сьогодні Ізраїлів дім поверне мені царство мого батька“. |
|
4 І сказав цар до Ціви: „Ось тобі все, що в Мефівошета“. А Ціва відказав, уклонившись: „Нехай я знайду́ ласку в оча́х твоїх, пане мій ца́рю“. |
|
5 І прийшов цар Давид до Бахурі́му, аж ось виходить ізвідти чоловік з роду Саулового дому, а ім'я́ йому Шім'ї́, син Ґерин. Він ішов і все проклинав. |
|
6 І він кидав камі́нням на Давида та на всіх рабів царя Давида, хоч увесь народ та всі ли́царі були на прави́ці його та на ліви́ці його. |
|
7 І отак говорив Шім'ї в прокльо́ні своїм: „Іди, іди геть, кривавий пересту́пнику та чоловіче негі́дний! |
|
8 Госпо́дь обернув на тебе всю кров Саулового дому, що зацарюва́в ти замість нього. І віддав Госпо́дь царство в руку сина твого Авесалома, а ти ось у своєму злі, бо ти кривавий переступник!“ |
|
9 І сказав до царя Авішай, син Церуї: „Нащо проклинає цей мертвий пес мого пана царя? Піду́ я, і зітну́ йому голову!“ |
|
10 А цар відказав: „Що́ обходить це мене та вас, сини Церуїні? Що він проклинає, то це Господь йому сказав: Прокляни Давида! А хто скаже: На́що ти так зробив?“ |
|
11 І сказав Давид до Авішая та до всіх своїх слуг: „Ось син мій, що вийшов з утро́би моє́ї, шукає моєї душі, а що́ вже говорити про цього веніями́нівця! Дайте йому спо́кій, і нехай проклинає, бо так наказав йому зробити Господь! |
|
12 Може зглянеться Господь над моєю бідою, і пове́рне мені цього дня добром замість його прокляття“. |
|
13 І йшов Давид та люди його дорогою, а Шім'ї́ йшов узбіччям гори навпроти нього. І він ішов та все проклинав, і кидав камінням на нього, та поро́шив по́рохом. |
|
14 І прийшов цар та ввесь народ, що був із ним, зму́чені, і відідхну́ли там. |
|
15 |
|
16 І сталося, як прийшов аркеянин Хуша́й, Давидів товариш, до Авесалома, то сказав Хушай до Авесалома: „Нехай живе цар, нехай живе цар!“ |
|
17 І сказав Авесало́м до Хуша́я: „Це така ласка твоя з при́ятелем твоїм? Чому не пішов ти з своїм при́ятелем?“ |
|
18 І сказав Хуша́й до Авесалома: „Ні, бо кого вибрав Господь та цей народ, та кожен Ізраїлів муж, то я буду його, і з ним позоста́нуся. |
|
19 А подруге, кому я буду служити? Чи ж не синові його? Як служив я ба́тькові твоєму, так буду й тобі“. |
|
20 І сказав Авесало́м до Ахіто́фела: „Дайте пораду, що маємо робити“. |
|
21 І сказав Ахіто́фел до Авесалома: „Прийди до наложниць свого батька, яких він позоставив стерегти дім. І коли почує ввесь Ізраїль, що став ти зненави́джений у свого батька, то зміцняться руки всім, хто з тобою“. |
|
22 І розтягли́ Авесаломові намета на даху́, і Авесалом прийшов до наложниць батька свого на оча́х усього Ізраїля. |
|
23 А Ахіто́фелова порада, яку він радив тими днями, була така певна, як питати про Боже слово, — така була Ахіто́фелова порада і для Давида, і для Авесалома! |
Вторая книга царствГлава 16 |
2-а СамуїловаРозділ 16 |
|
1 |
1 |
|
2 Царь спросил Циву: «Для чего всё это?» Цива ответил: «Ослы — для царского дома, чтобы ездить на них, хлеб и сушеные фрукты — в пищу слугам твоим, а вино — для питья тем, кто ослабеет в пустыне». |
2 І сказав цар до Ціви: „Що це тобі?“ А Ціва́ відказав: „Ці осли для царсько́го дому на їзду, а хліб та літні плоди́ — на їду юнака́м, а вино — на пиття́ зму́ченому в пустині“. |
|
3 «А где сын твоего владыки?» — спросил его царь. «Остался в Иерусалиме, — ответил Цива, — ведь он рассуждает так: „Теперь Израиль возвратит мне царство отца моего“». |
3 І сказав цар: „А де син твого пана?“ А Ціва відказав царе́ві: „Он він сидить в Єрусалимі, бо сказав: Сьогодні Ізраїлів дім поверне мені царство мого батька“. |
|
4 Царь сказал Циве: «Всё, что было у Мефивошета, теперь твое». «Низко кланяюсь тебе, да буду я тебе угоден, владыка мой царь!» — сказал в ответ ему Цива. |
4 І сказав цар до Ціви: „Ось тобі все, що в Мефівошета“. А Ціва відказав, уклонившись: „Нехай я знайду́ ласку в оча́х твоїх, пане мій ца́рю“. |
|
5 |
5 І прийшов цар Давид до Бахурі́му, аж ось виходить ізвідти чоловік з роду Саулового дому, а ім'я́ йому Шім'ї́, син Ґерин. Він ішов і все проклинав. |
|
6 и швыряя камнями в Давида, во всех его слуг и в народ, хотя справа и слева были могучие воины. |
6 І він кидав камі́нням на Давида та на всіх рабів царя Давида, хоч увесь народ та всі ли́царі були на прави́ці його та на ліви́ці його. |
|
7 Говорил Шими, проклиная царя: «Прочь, прочь, кровопийца и негодяй! |
7 І отак говорив Шім'ї в прокльо́ні своїм: „Іди, іди геть, кривавий пересту́пнику та чоловіче негі́дний! |
|
8 Отплатил тебе ГОСПОДЬ за всю кровь рода Саулова, престол которого ты занял, и отдал ГОСПОДЬ твое царство Авессалому, сыну твоему. Вот и на тебя обрушилась беда, кровопийца!» |
8 Госпо́дь обернув на тебе всю кров Саулового дому, що зацарюва́в ти замість нього. І віддав Госпо́дь царство в руку сина твого Авесалома, а ти ось у своєму злі, бо ти кривавий переступник!“ |
|
9 |
9 І сказав до царя Авішай, син Церуї: „Нащо проклинає цей мертвий пес мого пана царя? Піду́ я, і зітну́ йому голову!“ |
|
10 Но царь ответил: «Что мне до этого, сыновья Церуи? Если он проклинает потому, что ГОСПОДЬ велел ему проклинать Давида, то кто может запретить ему делать это?» |
10 А цар відказав: „Що́ обходить це мене та вас, сини Церуїні? Що він проклинає, то це Господь йому сказав: Прокляни Давида! А хто скаже: На́що ти так зробив?“ |
|
11 И еще сказал Давид Авишаю и всем своим слугам: «Если мой собственный сын ищет моей смерти, то чего ждать от вениаминитянина! Оставьте его, пусть проклинает, верно, так велел ему ГОСПОДЬ. |
11 І сказав Давид до Авішая та до всіх своїх слуг: „Ось син мій, що вийшов з утро́би моє́ї, шукає моєї душі, а що́ вже говорити про цього веніями́нівця! Дайте йому спо́кій, і нехай проклинає, бо так наказав йому зробити Господь! |
|
12 Может быть, увидит ГОСПОДЬ унижение мое и воздаст мне за него благом». |
12 Може зглянеться Господь над моєю бідою, і пове́рне мені цього дня добром замість його прокляття“. |
|
13 Давид и его люди следовали своим путем, а Шими шел рядом по склону горы — шел, изрекая проклятия и швыряя в его сторону камни и горсти пыли. |
13 І йшов Давид та люди його дорогою, а Шім'ї́ йшов узбіччям гори навпроти нього. І він ішов та все проклинав, і кидав камінням на нього, та поро́шив по́рохом. |
|
14 Царь и все люди, что были с ним, устали и расположились на отдых. |
14 І прийшов цар та ввесь народ, що був із ним, зму́чені, і відідхну́ли там. |
|
15 |
15 |
|
16 Когда Хушай-аркитянин, друг Давида, пришел к Авессалому, то воскликнул: «Да здравствует царь! Да здравствует царь!» |
16 І сталося, як прийшов аркеянин Хуша́й, Давидів товариш, до Авесалома, то сказав Хушай до Авесалома: „Нехай живе цар, нехай живе цар!“ |
|
17 Авессалом ответил Хушаю: «Так вот какой ты верный друг! Что же ты не ушел вместе со своим другом Давидом?» |
17 І сказав Авесало́м до Хуша́я: „Це така ласка твоя з при́ятелем твоїм? Чому не пішов ти з своїм при́ятелем?“ |
|
18 «Нет, — ответил он Авессалому, — кого избрал и ГОСПОДЬ, и этот народ — все израильтяне, за того буду и я, останусь с ним. |
18 І сказав Хуша́й до Авесалома: „Ні, бо кого вибрав Господь та цей народ, та кожен Ізраїлів муж, то я буду його, і з ним позоста́нуся. |
|
19 Да и кому мне служить, как не сыну царя? Как служил я твоему отцу, так и тебе буду». |
19 А подруге, кому я буду служити? Чи ж не синові його? Як служив я ба́тькові твоєму, так буду й тобі“. |
|
20 |
20 І сказав Авесало́м до Ахіто́фела: „Дайте пораду, що маємо робити“. |
|
21 «Возьми наложниц своего отца, которых он оставил присматривать за дворцом, — посоветовал ему Ахитофел, — и так узнает весь Израиль, что ты стал ненавистен своему отцу, и все, кто за тебя, обретут силу!» |
21 І сказав Ахіто́фел до Авесалома: „Прийди до наложниць свого батька, яких він позоставив стерегти дім. І коли почує ввесь Ізраїль, що став ти зненави́джений у свого батька, то зміцняться руки всім, хто з тобою“. |
|
22 И вот на крыше дворца разбили шатер для Авессалома, и он на глазах у всего Израиля спал с наложницами своего отца. |
22 І розтягли́ Авесаломові намета на даху́, і Авесалом прийшов до наложниць батька свого на оча́х усього Ізраїля. |
|
23 В те дни совет Ахитофела был как если бы вопросили слово у Бога — так ценен был любой совет Ахитофела и для Давида, и для Авессалома. |
23 А Ахіто́фелова порада, яку він радив тими днями, була така певна, як питати про Боже слово, — така була Ахіто́фелова порада і для Давида, і для Авесалома! |